• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Для мам і тат про життя малят

Для зарахування дитини в садочок необхідні такі документи:

Для зарахування дитини до дошкільного навчального закладу (ясла-садок) "Зернятко" Димерської селищної ради необхідні наступні документи :

1. Заява батьків або осіб, які їх замінюють щодо влаштування дитини до дитячого закладу.

2.Медична довідка дитини з проходженням всіх спеціалістів певної форми (до вступу в ДНЗ)

3. При наявності пільг - документи, що їх підтверджують

4. Свідоцтво про народження дитини (копія);

5. Паспорт одного з батьків (копія 1, 2, 11 сторінки).

У дитячі садки оформляються всі діти, які не мають протипоказань по стану здоров'я.

Відрахування дітей з дошкільний навчального закладу ясел-садка «Зернятко» здійснюється:

  1. на підставі медичного висновку про стан здоров`я дитини, що виключає можливість її подальшого перебування в дошкільному закладі цього типу;
  2. за бажанням батьків або осіб, які їх замінюють;
  3. коли дитина не відвідує дошкільний заклад без поважних причин більше місяця;
  4. у разі несплати батьками або особами, які їх замінюють, плати за харчування дитини протягом двох місяців.
  5. За дитиною зберігається місце в днз у разі хвороби, карантину, санаторного лікування, на час відпустки батьків, а також у літній період (75 днів).

Рекомендації батькам з підготовки дітей до дитячого садка

· Привчайте малюка до самостійності й доступного для його віку самообслуговування.

· Розповідайте дитині, що таке дитячий садок, навіщо туди ходять, чому ви хочете, щоб вона туди пішла.

· Проходячи повз дитячий садок, з радістю нагадуйте дитині, як їй пощастило - восени вона зможе ходити сюди. Розповідайте рідним і знайомим у присутності малюка про свою удачу, кажіть, що пишаєтеся своєю дитиною, адже її прийняли до дитячого садка.

· Учіть дитину гратися. Психологи виявили чітку закономірність між розвитком предметної діяльності та її звиканням до дитячого садка. Найлегше адаптуються малюки, які вміють довго, різноманітно й зосереджено діяти з іграшками. Уперше потрапивши до дитячого садка, вони швидко відгукуються на пропозицію погратися, з інтересом досліджують нові іграшки. Дитина, яка вміє гратися, легко йде на контакт із будь-яким дорослим.

· Робіть разом з дитиною нескладну систему прощальних знаків уваги, так їй буде легше відпустити вас.

· Пам'ятайте, що на звикання дитини до дитячого садка може знадобитися до півроку. Розраховуйте свої сили, можливості і плани.

· Чим з більшою кількістю дітей і дорослих, з якими дитина спілкуватиметься у дитячому садку, вона побудує стосунки, тим швидше вона звикне. Допоможіть їй у цьому. Познайомтесь з іншими батьками та дітьми. Відвідуйте разом з дитиною прогулянки у дитячому садку.

· Дорогою у дитячий садок обговоріть з дитиною, що на неї чекає. Дуже важливо, щоб розмови про дитячий садок супроводжувалися лише позитивними емоціями. У Вас має бути спокійний голос і впевнена інтонація.

· Ніколи не лякайте дитину дитячим садком. Приблизно за тиждень першого відвідування дитячого садка попередьте дитину про це, щоб вона спокійно очікувала майбутню подію.

Прийоми, що полегшують дитині ранкові прощання

· Навчіться прощатися з дитиною швидко. Не затягуйте розставання. Інакше малюк відчує ваше занепокоєння і йому буде ще складніше заспокоїтися.

· Покладіть малюку до кишеньки яку-небудь пам'ятну річ, що нагадуватиме про вас, як сильно ви його любите.

· Ніколи не намагайтеся «вислизнути» непомітно від дитини, якщо хочете, щоб вона вам довіряла.

· Вигадайте забавний ритуал прощання й строго дотримуйтеся його, наприклад завжди цілуйте дитину в щічку, а потім ніжно потріться носиками або що-небудь подібне.

· Не намагайтеся підкупити дитину, щоб вона залишилася у дитячому садку за нову іграшку.

· Чітко дайте дитині зрозуміти, що хоч би які істерики вона влаштовувала, їй все одно доведеться йти до дитячого садка. Якщо ви хоч раз піддастеся дитині, надалі вам буде вже набагато складніше впоратися з її вередуваннями й слізьми.

ЯК ЗРОБИТИ ДОРОГУ ДО ДИТЯЧОГО САДКА
ВЕСЕЛОЮ І ЦІКАВОЮ ?

Вранці батьки поспішають на роботу, а дітям зовсім не хочеться нікуди йти… Як же зробити дорогу до дитячого садка веселою і цікавою – і для дітей, і для дорослих?
Якщо у дитини кепський настрій – розкажіть їй казку або вигадану оповідку про подорожі гномиків, про те, як зайчик, хом’ячок, лисенятко ходили до школи через небезпечний ліс абощо.
Фантазуйте! Дитина зацікавившись, може продовжити розпочату вами історію. Це не лише розвеселить її, а й допоможе розвиткові її уяви та мовлення.
Повторюйте вивчені з дитиною віршики, співайте пісеньки або пограйте з нею в «Буріме»: нехай вона скаже два слова, що закінчуються на співзвучний склад, а ви придумайте рядки, в яких ці слова римуються. Потім навпаки – ви загадуєте, а дитина римує. Скажімо «бджілка» - «квітка»: «Пролетіла бджілка і зраділа квітка».
Можна також вигадувати разом з дітьми загадки. Наприклад, «Руда, хитра…(не відгадав – продовжуйте далі) живе в лісі за зайцями ганяється».
І нехай спочатку це буде не дуже образно й складно – але ж весело!

Як визначити готовність дитини до школи? Які критерії психологічної готовності дитини до школи?

Соціально-психологічна готовність до школи:

учбова мотивація (хоче йти в школу; розуміє важливість і необхідність учення; виявляє виражену цікавість до отримання нових знань);

уміння спілкуватися з однолітками і дорослими (дитина легко вступає в контакт, неагресивний, уміє знаходити вихід з проблемних ситуацій спілкування, визнає авторитет дорослих);

уміння прийняти учбове завдання (уважно вислухати, з потреби уточнити завдання).

2. Розвиток шкільно-значущих психологічних функцій:

розвиток дрібних м'язів руки (рука розвинена добре, дитина упевнено володіє олівцем, ножицями);

просторова організація, координація рухів (уміння правильно визначати вище - нижче, вперед - назад, зліва - справа);

координація в системі очей - рука (дитина може правильно перенести в зошит простий графічний образ - узор, фігуру - зорово сприйманий на відстані (наприклад, з книг);

розвиток логічного мислення (здатність знаходити схожість і відмінності різних предметів при порівнянні, уміння правильно об'єднувати предмети в групи за загальними істотними ознаками);

розвиток довільної уваги (здатність утримувати увагу на виконуваній роботі протягом 15-20 хвилин);

розвиток довільної пам'яті (здібність до опосередкованого запам'ятовування: пов'язувати матеріал, що запам'ятовується, з конкретним символом /слово - картинка або слово - ситуація).

Які вимоги пред'являє школа до розвитку мови дитини?

Уміння правильно вимовляти всі звуки мови і розрізняти їх на слух;

Уміння вживати різні частини мови точно по сенсу;

Уміння використовувати в мові синоніми, антоніми, іменники з узагальнюючим значенням;

Уміння відповідати на питання і задавати їх;

Уміння самостійно передавати зміст літературних текстів;Уміння складати розповіді про предмети (за планом, запропонованому дорослим, по картинці, по серії сюжетних картинок);

Навчання — це розумова праця

Друга складність, із якою зустрічається майже кожний першокласник, — відсутність навичок щодо розумової праці і необхідність цією розумовою працею займатися. Для дитини і для її батьків мета навчальної діяльності полягає в тому, щоб розв'язати задачу, виконати вправу, вивчити напам'ять вірш, отримати оцінку. А справа зовсім в іншому: треба навчити дитину прийомів розв'язування задач, виконання вправ, навчити розуміти прочитане. Але це батьки найчастіше випускають з поля зору. До того ж через неправильно організовану навчальну діяльність зменшується інтерес і до найбільш поширених у школі форм — до уроку, до роботи з підручником.

Тому так важливо, щоб ваша дитина потрапила до рук професійно грамотного, розумного і людяного педагога, який розуміє, що головне в навчанні — це допомогти першокласнику опанувати прийоми розумової праці, навчити його вчитися, не дати втратити інтерес до знань. Щаслива дитина, чиї батьки теж розуміють це і здатні їй допомогти. Адже вирішується не просто престижне питання шкільної успі­шності — розв'язується проблема розвитку особистості.Навіть у випадках, коли в дитини в початковій школі виникають труднощі, коли інтерес до уроків і занять знижується, готовність її до пізнання нового залишається величезною. Тільки б це нове було цікавим.

Успіхи дітей у школі — це копітка праця батьків

Здійснюйте із дітьми екскурсії, водіть їх на виставки й у театри, ходіть з ними в походи, запишіться до дитячої бібліотеки. Так, спочатку буде нелегко. Дитина ледве витримує півгодинне читання вголос або двадцятихвилинне перебування в музеї, а в театрі іноді її більше цікавить антракт із буфетом, ніж спектакль. Але наберіться терпіння. Через кілька місяців усе зміниться, ви не упізнаєте свого малюка, якщо, звичайно, самі докладете неабияких зусиль. Якщо все побачене і почуте перетворюватиме в знання, якщо старанно відбиратимете всі цікаві спогади і бережливо колекціонуватимете разом із дитиною те, що можна використовувати в іграх, захопленнях, на уроках. Якщо вечорами або під час прогулянок звичними стануть для вас довгі спокійні бесіди на різні теми, обговорення прочитаного в журналах і книжках.

І коли це стане звичною справою, ви з радістю виявите, як поступово розширюється коло інтересів вашої дитини, як багато тем для розмов у вас з'явилося; як захоплююче разом, як покращилися оцінки вашого першокласника. Тепер зрозуміло, що успіхи дітей — це копітка щоденна праця батьків.

З попередження дорожньо-транспортного травматизму серед дітей дошкільного віку

Шановні батьки!

Швидке збільшення інтенсивності руху висуває серйозне завдання – забезпечення безпеки руху пішоходів.

У попередженні дорожньо-транспортних випадків з дітьми важливу роль відіграє робота дорослих з роз’ясненням дошкільникам правил дорожнього руху і прищеплення навичок дисциплінованого поводження на вулицях і дорогах.

Щоб не допустити лиха на дорозі, Вам необхідно:

  • вчити переходити вулиці на зелений сигнал світлофора, у встановлених місцях та підземних переходах;
  • не дозволяти дітям з’являтися зненацька перед транспортними засобами;
  • вчити дітей правильно обходити транспорт, що стоїть (автобус, тролейбус – позаду, трамвай – спереду);
  • не дозволяти дітям самостійно їздити на громадському транспорті;
  • не допускати ігор дітей на проїжджій частині дороги;
  • не дозволяти дітям грати з м’ячем, кататися на велосипеді, ковзанах, санчатах, роликах на проїжджій частині дороги та поблизу неї – це може коштувати дитині життя;
  • не чіплятися на підніжку транспорту і не стрибати на ходу, щоб своїм прикладом не заохотити дітей;
  • не подавати дітям негативних прикладів, порушуючи правила дорожнього руху.

СПОДІВАЄМОСЯ, ЩО ВИ ПРИСЛУХАЄТЕСЬ ДО НАШИХ ПОРАД!

Користуванння громадським транспортом

1.Посадка в громадський транспорт здійснюється лише з посадочної площадки, або узбіччя тротуару.

2. До транспорту слід підходити після повної його зупинки.

3. Посадка на громадський транспорт відбувається дисципліновано, в порядку черги.
4. Зайшовши в салон, необхідно пройти вперед, не створюючи натовп біля дверей.
5. Забороняється висовуватись з вікон.
6. Не можна ходити по салону під час руху автотранспорту – це небезпечно.
7. Під час руху не можна відволікати водія розмовами і заважати водієві керувати транспортним засобом.
8. Не можна відчиняти двері, не дочекавшись зупинки.
9. Не можна перешкоджати зачиненню дверей.
10. На зупинках виходять у сторону тротуару чи узбіччя.
11. Заборонено їздити на підніжках транспорту або чіплятись за борти машин.
12. Дітей слід перевозити лише в сидячому положенні.

13. Малюків під час руху транспорту необхідно тримати на руках, або у спеціальних кріслах.
14. Проїзд дітей в кузові транспортного автомобіля дозволяється лише тоді, коли кузов обладнаний сидіннями, а заднє сидіння має спинку. У кузові повинно знаходитись не менше двох дорослих. Висадка і посадка здійснюється через правий або задній борт.
15. На мотоциклах дітей перевозять у колясках, з надітим шоломом. Посадка і висадка здійснюється лише на праву сторону.

Проїжджа частина й тротуар є найнебезпечнішими для дитини ділянками. Якщо вдома, надворі, у саду ми ще можемо передбачити небезпеку й усунути її, то на проїжджій частині наші можливості обмежені. Головна роль у безпеці малюка на дорозіприділяється вмінню переходити вулицю.

Вирушаючи з малюком на прогулянку, міцно тримайте його за ручку. Заздалегідь учіть дитину правил дорожнього руху — переходити дорогу в безпечному місці — і пояснюйте, чому ви зупинилися й дивитеся по боках, перш ніж переходити вулицю. Не підпускайте маленьку дитину одну до дороги і тим більше — не випускайте її на дорогу.

Навчайте дитину правил безпеки з раннього віку. Уже дво-трирічній дитині можна показувати «зелену» та «червону» людину на пішохідному світлофорі й пояснювати, чим вони відрізняються.

Варто врахувати, що до 4 років дитина не здатна зрозуміти й запам'ятати все, що їй розповідають про заходи безпеки. Важливо формувати в дитини конкретні дії безпечної поведінки.

· Дитина має виходити з будинку тільки в супроводі дорослого й завжди бути під наглядом.

· Необхідно, щоб малюк тримався подалі від місць, де їздять машини.

· Дитина має ходити тільки тротуаром, ніколи не переступаючи лінію бордюру.

· Не можна вискакувати на дорогу слідом за приятелем, м'ячиком або собакою.

· Дитина повинна розрізняти машини екстреної допомоги, для яких існують особливі правила, упізнавати їх за сигналом.

Кiлькiсть переглядiв: 301

Коментарi